розкраюватися
РОЗКРА́ЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗКРА́ЯТИСЯ, а́ється, док.
1. перен., розм. Намагатися всюди встигнути, виконувати або прагнути зробити багато справ одразу; розриватися (у 7 знач.).
Я не раз чув від своєї мами, від бабусі, як вони говорили, – не виправдуючись, а з жалем, – мовляв, я не маю десять рук, не можу розкраятися на п'ять частин! (М. Томчаній).
2. тільки недок. Пас. до розкра́ювати.
Словник української мови (СУМ-20)