розкришуватися
РОЗКРИ́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗКРИШИ́ТИСЯ, кри́шиться, док.
1. Розпадатися, розсипатися на дрібні шматочки, крихти; кришитися.
По обох боках борозни земля розкришувалася (О. Кобилянська);
Вдарив в липу грім тріскучий – Липа розкришилась (С. Руданський);
Коли одного дня пішла [Гінда] знімати кошик із шафи, він в її руках розкришився (Н. Кобринська);
Дівчина вийняла з кишені пакуночок. Печиво дуже розкришилося (Л. Дмитерко);
Під вітром часу камінь розкришився (Л. Костенко);
* Образно. Уже й світало. Уже десь, видно, й місяць розкришився на зірки (О. Ільченко).
2. тільки недок. Пас. до розкри́шувати.
Словник української мови (СУМ-20)