розкручений

РОЗКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкрути́ти.

Пружина розкручена, й ніщо не в силі вже її накрутити (І. Багряний);

// у знач. прикм.

Земля, як з'ясувалося, хвилюється, подібно до моря чи океану під час приливів та відливів, погойдується, наче, розкручена дзиґа (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. розкручений — розкру́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкрутити. || розкручено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкручений — А, -е. Розрекламований, відомий. Знайдеться щось новеньке, нерозкручене (ПіК). Треба якнайшвидше «капусти по бистрому срубіть», а це можливо лише на розкрученій «марці» (ПіК). Росію у попередні роки представляли добре відомі та «розкручені» виконавці (Україна Молода).  Словник сучасного українського сленгу
4. розкручений — Розкру́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкручений — РОЗКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкрути́ти.  Словник української мови в 11 томах