розкудлачений

РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Те саме, що розку́дланий 2.

З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом, що неслухняно падав йому на лоб (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. розкудлачений — розкудла́чений прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкудлачений — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкудлачений — -а, -е, розм. Те саме, що розкудланий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкудлачений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкудлачений — РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що розку́дланий 2. З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом, що неслухняно падав йому на лоб (Коп., Земля.., 1957, 127).  Словник української мови в 11 томах