Великий тлумачний словник сучасної мови

розкудлачений

розкудла́чений

-а, -е, розм.

Те саме, що розкудланий 2).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розкудлачений — розкудла́чений прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. розкудлачений — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
  3. розкудлачений — РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що розку́дланий 2. З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом, що неслухняно падав йому на лоб (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
  4. розкудлачений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. розкудлачений — РОЗКУДЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що розку́дланий 2. З хати напроти вийшов високий юнак з чорним, розкудлаченим, кучерявим чубом, що неслухняно падав йому на лоб (Коп., Земля.., 1957, 127).  Словник української мови в 11 томах