розкудланий

розку́дланий

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкудлати.

2》 у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся).

|| З розтріпаним, розкуйовдженим волоссям.

|| Розбитий, розсмиканий.

3》 у знач. прикм. З довгою кудлатою, кошлатою вовною, шерстю (про одяг, хутро).

Значення в інших словниках

1. розкудланий — розку́дланий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкудланий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкудланий — РОЗКУ́ДЛАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розку́длати. Великий, розкудланий вітром і від того кострубатий сніп, який ставили взимку на роздоріжжі, урочисто спалювали [наприкінці масляної] як уособлення зимових холодів (із журн.). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розкудланий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкудланий — РОЗКУ́ДЛАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́длати. 2. у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся). Писар, блідий, як смерть, з лютими очима, з розкудланим волоссям на голові, бігав по світлиці од кутка до кутка (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах