розкудланий

РОЗКУ́ДЛАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́длати.

2. у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся).

Писар, блідий, як смерть, з лютими очима, з розкудланим волоссям на голові, бігав по світлиці од кутка до кутка (Н.-Лев., IV, 1956, 166);

// З розтріпаним, розкуйовдженим волоссям.

В тій хвилі крізь.. хвіртку просунулася руда, розкудлана Цвяхова голова (Фр., VII, 1951, 177);

Розкудланий, неголений Масло ходив у незастебнутій піжамі по кімнаті, навідався в кухню (Хижняк, Невгамовна, 1961, 87);

// Розбитий, розсмиканий.

На покрівлі.. чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Н.-Лев., III, 1956, 92).

3. у знач. прикм. З довгою кудлатою, кошлатою вовною, шерстю (про одяг, хутро).

На порозі став рослий, незнайомий мені чоловік в розкудланій баранячій шапці (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 159).

Значення в інших словниках

1. розкудланий — розку́дланий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкудланий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкудланий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкудлати. 2》 у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся). || З розтріпаним, розкуйовдженим волоссям. || Розбитий, розсмиканий. 3》 у знач. прикм. З довгою кудлатою, кошлатою вовною, шерстю (про одяг, хутро).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкудланий — РОЗКУ́ДЛАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розку́длати. Великий, розкудланий вітром і від того кострубатий сніп, який ставили взимку на роздоріжжі, урочисто спалювали [наприкінці масляної] як уособлення зимових холодів (із журн.). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. розкудланий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови