розкудкудакатися

РОЗКУДКУДА́КАТИСЯ, розкудкуда́чуся, розкудкуда́чешся і розкудкуда́каюся, розкудкуда́каєшся, док.

1. Почати дуже й довго кудкудакати.

Курка розкудкудакалася.

2. перен., розм. Розкричатися, розбурчатися.

[Жан:] От мужчина, а розкудкудакався, мов стара баба (Фр., IX, 1952, 13);

— Та не гарячись! Розкудкудакалась! Сказав, значить, зроблю (Цюпа, Назустріч., 1958, 343).

Значення в інших словниках

1. розкудкудакатися — розкудкуда́катися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкудкудакатися — розкудкудачуся, розкудкудачешся і розкудкудакаюся, розкудкудакаєшся, док. 1》 Почати дуже й довго кудкудакати. 2》 перен., розм. Розкричатися, розбурчатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкудкудакатися — РОЗКУДКУДА́КАТИСЯ, розкудкуда́чуся, розкудкуда́чешся і розкудкуда́каюся, розкудкуда́каєшся, док. 1. Почати дуже голосно або довго, не перестаючи кудкудакати. 2. перен., розм. Розкричатися, розбурчатися.  Словник української мови у 20 томах