розкуркулювання

РОЗКУРКУ́ЛЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. розкурку́лювати.

Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Г. Епік);

Поржньо, голо. Лише ослін, та ліжко, та стіл: решту забрала комісія по розкуркулюванню (А. Дімаров);

Бідняки й середняки складали й обговорювали на загальних зборах списки господарств, що підлягали розкуркулюванню (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. розкуркулювання — розкурку́лювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розкуркулювання — -я, с. Дія за знач. розкуркулювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкуркулювання — РОЗКУРКУ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розкурку́лювати. Литка, почувши про розкуркулювання, поспішав спродатися (Епік, Тв., 1958, 61); Бідняки й середняки складали й обговорювали на загальних зборах списки господарств, що підлягали розкуркулюванню (Іст. УРСР, II, 1957, 358).  Словник української мови в 11 томах