розкучманий

РОЗКУ́ЧМАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розку́чмати.

Поли халата втримував руками. Волосся розкучмане, розчумлене, мовби зворушене тепле вороняче гніздо із пересохлого пруття і сивого пір'я, а тому голова здавалася ще більшою і не могла сховатися за високим коміром. З-під однієї й другої поли халата виглядали його ноги (Б. Харчук).

2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2.

Хлопець стріпнув розкучманою “полькою”, підвів голову (Ю. Мушкетик);

Не повернувся [Сивоок] до князя. Наставляв і далі на нього свою розкучману .. голову (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розкучманий — розку́чманий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкучманий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкучманий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкучмати. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкучманий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкучманий — РОЗКУ́ЧМАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́чмати. 2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2. Хлопець стріпнув розкучманою «полькою», підвів голову (Мушк., Чорний хліб, 1960, 124); Не повернувся [Сивоок] до князя.  Словник української мови в 11 томах