розлоги
РОЗЛО́ГИ, ів, мн. (одн. розлі́г, ло́гу, ч.).
Широкий, відкритий простір; широчінь.
Треба землі, і то конче треба. А де ж її узяти?.. А ці розлоги, що розкинулись ген-ген горами та долинами, скільки оком захопиш! .. Адже то панське!.. (М. Коцюбинський);
Луг широкий. Очерети, лози, розлоги. Розходу для корів досить (У. Самчук);
Скоро протряхне, чорноземля затужавіє, сівачі вийдуть в поле на ясний розлог, обшир... (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)