розлюблятися

РОЗЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́ється і РОЗЛЮ́БЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЛЮБИ́ТИСЯ, лю́биться; мн. розлю́бляться; док., розм.

1. Те саме, що розлюбля́ти.

– Ох! дайте зілля мні [мені] напитись, Щоб серцю можна розлюбитись, Утихомиритись на час (І. Котляревський);

Однак чому поводився не раз так, мовби між нами не було й споминки цієї одної прегарної хвилини, що осталася мені ще й досі окрасою смутних днів? А нині розлюбився на смерть... (О. Кобилянська).

2. Почати любити, часто заковуватися.

– Тільки твого добра, донько, й спокою, доки жодного не любиш, – підхоплює Мавра, – а розлюбившись, вступаєш одною ногою ніби в добро, а другою в пекло (О. Кобилянська).

3. тільки док. Перестати любити один одного.

Значення в інших словниках

1. розлюблятися — розлюбля́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розлюблятися — -яється і розлюблюватися, -юється, недок., розлюбитися, -любиться; мн. розлюбляться; док., розм. 1》 Те саме, що розлюбляти. 2》 тільки док. Перестати любити один одного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлюблятися — РОЗЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́ється і РОЗЛЮ́БЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЛЮБИ́ТИСЯ, лю́биться; мн. розлю́бляться; док., розм. 1. Те саме, що розлюбля́ти. — Ох! дайте зілля мні [мені] напитись, Щоб серцю можна розлюбитись, Утихомиритись на час (Котл., І, 1952, 85). 2. тільки док. Перестати любити один одного.  Словник української мови в 11 томах