розлютіти

РОЗЛЮТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

Стати дуже лютим; розлютитися.

Коли старий Ничипір погнав татарку робити у полі, вона [Палажка] розлютіла (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. розлютіти — розлюті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розлютіти — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. розлютіти — -ію, -ієш, док., розм. Стати дуже лютим; розлютитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлютіти — РОЗЛЮТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати дуже лютим; розлютитися. Коли старий Ничипір погнав татарку робити у полі, вона [Палажка] розлютіла (Тулуб, Людолови, II, 1957, 404).  Словник української мови в 11 томах