розмазувати
РОЗМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док., що.
1. Водячи чим-небудь по якійсь поверхні, розтирати щось рідке.
– Заходь! – каже він, розмазуючи фарбу. Я заходжу (Ю. Яновський);
Слинько й собі розмазав на долоні краплю речовини і, оглянувши її, зробив висновок: – І все ж таки кубових решток не помітно (Ю. Шовкопляс).
2. Розтираючи що-небудь, забруднювати ним поверхню чогось.
Сама [баба] непомітними рухами розмазувала кров собі по лиці (Г. Хоткевич);
Діти чіплялись за спідниці матерів і рученятами розмазували на обличчі сльози (О. Донченко);
Ніхто не сказав ні слова над цією незаритою братською могилою, всі тільки тяжко дихали й витирали, розмазували піт на обличчях (І. Багряний);
Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху (І. Нечуй-Левицький);
// безос.
Дощик невеличкий, так тільки грязюку розмазало по шосе (П. Загребельний);
// перен. Грубо, невдало розмальовувати.
Критик, споглядаючи гектар полотна, надміру угноєний всілякими кольоровими добривами, не скаже: “.. І чому цей зрадливий пензель, роблячи мазки на полотні, так невдало розтикав їх, розмазав, розмісив брудними розводдями?” (О. Довженко);
Фігура натхненної дівчини, що вічно шепоче коло надгорбка молитву, тепер забруднена, і її білі мармурові уста хтось старанно розмазав червоним олівцем (Б. Антоненко-Давидович).
3. також без дод., перен., розм. Багатослівно, надто докладно розповідати про що-небудь.
[Мокрина:] До чого це ти все нахиляєш? Щоразу як почнеш розмазувать!.. (М. Кропивницький);
– Шпак нісенітницю таку тобі розмаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов).
4. Знищувати.
Зуби ціпнуть, кулаки стискаються, кров піднімається до голови. Власний є то син, але хочеться наступити на нього чоботом і розмазати по землі, мов черва чи гусеницю. Така ненависть втискається (У. Самчук);
Й раптом рама двигтить від удару .. Мина тулиться до стіни, мовби його щуплу постать тим ударом розмазали по стіні (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)