розмазувати
РОЗМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМА́ЗАТИ, а́жу, а́жеш, док.
1. перех. Водячи чим-небудь по якійсь поверхні, розтирати щось рідке.
— Заходь! — каже він, розмазуючи фарбу. Я заходжу (Ю. Янов., І, 1958, 133);
Слинько й собі розмазав на долоні краплю речовини і, оглянувши її, зробив висновок: — І все ж таки кубових решток не помітно (Шовк., Інженери, 1956, 79).
2. перех. Розтираючи що-небудь, забруднювати ним поверхню чогось.
Сама [баба] непомітними рухами розмазувала кров собі по лиці (Хотк., II, 1966, 66);
Діти чіплялись за спідниці матерів і рученятами розмазували на обличчі сльози (Донч., III, 1956, 113);
Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху (Н.-Лев., II, 1956, 364);
// безос.
Дощик невеличкий, так тільки грязюку розмазало по шосе (Загреб., День.., 1964, 41);
// перен. Грубо, невдало розмальовувати.
Критик, споглядаючи гектар полотна, надміру угноєний всілякими кольоровими добривами, не скаже: «..І чому цей зрадливий пензель, роблячи мазки на полотні, так невдало розтикав їх, розмазав, розмісив брудними розводдями?» (Довж., III, 1960, 131).
3. перех. і неперех., перен., розм. Багатослівно, надто докладно розповідати про що-небудь.
[Мокрина:] До чого це ти все нахиляєш? Щоразу як почнеш розмазувать!.. (Кроп., II, 1958, 403);
— Шпак нісенітницю таку тобі розмаже, Що й груші на вербі ростуть! (Гл., Вибр., 1951, 75).
Словник української мови (СУМ-11)