розманіжитися

РОЗМАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Почати надто манірно поводитися, виявляючи неприродну ніжність, зайву сентиментальність.

[Катря:] Ходім вже, мій голубчику волохатенький, в хату. (Лащиться до нього). [Яким:] Ач, розманіжилась! (М. Кропивницький);

// Стати надто чутливим, сентиментальним.

– Сину мій, дитино, – здригаючись, впала йому на груди. – Це ж не тебе катують?.. – Ану, виходьте звідси. Розманіжились. Дома теж зможете рюмсати! – гримнув на матір і сина Палилюлька (М. Стельмах).

2. перен., розм. Розслабитися, стати млявим.

Він трохи сп'янів і сидів похнюпившись, спустивши вниз руки. – Чого розманіжився? (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. розманіжитися — розмані́житися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розманіжитися — -жуся, -жишся, док., розм. 1》 Почати надто манірно поводитися, виявляючи неприродну ніжність, зайву сентиментальність. || Стати надто чутливим, сентиментальним. 2》 перен., розм. Розслабитися, стати млявим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розманіжитися — РОЗМАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. 1. Почати надто манірно поводитися, виявляючи неприродну ніжність, зайву сентиментальність. [Катря:] Ходім вже, мій голубчику волохатенький, в хату. (Лащиться до нього). [Яким:] Ач, розманіжилась! (Крон.  Словник української мови в 11 томах
4. розманіжитися — Розманіжитися, -жуся, -жишся гл. Разнѣжиться.  Словник української мови Грінченка