розмноження
РОЗМНО́ЖЕННЯ, я, с.
Дія за знач. розмно́жити, розмно́жувати і розмно́житися, розмно́жуватися.
Справжній мисливець .. дбає про розведення і розмноження дичини, про оберігання її (М. Рильський);
Для розмноження імператорські пінгвіни виходять на лід. Гніздо вони не будують, а тримають своє єдине яйце на перетинках лап, ховаючи його під велику складку шкіри на животі, й насиджують стоячи (з навч. літ.);
Розмноження рослин насінням називають насінним розмноженням (з навч. літ.);
В арсеналі оргтехніки багато засобів швидкого й доброякісного розмноження інформації (з наук.-попул. літ.);
Для розмноження графічного матеріалу в складі геодезичної служби треба мати фотографів і копіювальників (з наук. літ.).
△ (1) Безстате́ве розмно́ження, біол. – розмноження без запліднення, відокремленням частинки організму з дальшим розвитком із неї нового організму.
Безстатевого розмноження, як у гідри, у дощового черв'яка немає (з навч. літ.);
(2) Вегетати́вне розмно́ження, біол. – розмноження рослин і низькоорганізованих тварин нестатевим шляхом, тобто утворенням нового організму з частини материнського;
(3) Нестате́ве розмно́ження – розмноження найпростіших тварин і рослин без участі статевих клітин і без запліднення.
Проста спадковість характерна для нестатевого, вегетативного розмноження з допомогою черенків, бульб, спор, а також для рослин самозапилювачів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)