розмішений
РОЗМІ́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розміси́ти.
– Виважуй двері! – гукав вусач, той самий, що читав царський маніфест. Але на спину його впав добре пущений камінь згори, і він хрестом поклався на розмішену чобітьми землю (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)