розносник

РОЗНО́СНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що розно́щик.

Встає купець, візник чвалає, Прудкий розносник поспішає (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Значення в інших словниках

1. розносник — розно́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розносник — -а, ч. Те саме, що рознощик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розносник — РОЗНО́СНИК, а, ч. Те саме, що розно́щик. Встає купець, візник чвалає, Прудкий розносник поспішає (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 27).  Словник української мови в 11 томах