розоритель

РОЗОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм.

Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь.

Він в неї і дурний, і божевільний, і розоритель, і .. через нього вона з дітьми у старці піде (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Та не розоритель ти?! Ну, що я тепер скажу їм?.. (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. розоритель — розори́тель іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. розоритель — -я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розоритель — РОЗОРИ́ТЕЛЬ, я, ч., розм. Той, хто розоряє або розорив кого-, що-небудь. Він в неї і дурний, і божевільний, і розоритель, і.. через нього вона з дітьми у старці піде (Кв.-Осн., II, 1956, 135); — Та не розоритель ти?! Ну, що я тепер скажу їм?.. (Мик., Кадильниця, 1959, 46).  Словник української мови в 11 томах