розорення

РОЗО́РЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. розори́ти і розори́тися.

Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (з публіц. літ.);

“Може, й справді цей рік щастя людям принесе, – думав Роман. – Стомився народ від війни та розорення. Ой, як стомився!” (І. Цюпа);

Проциндрити стільки грошей .. Так недалеко навіть до цілковитого розорення і ганьби (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. розорення — розо́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розорення — -я, с. Дія і стан за знач. розорити і розоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розорення — РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко.  Словник синонімів української мови
4. розорення — РОЗО́РЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. розори́ти і розори́тися. Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (Ком. Укр., 12, 1967, 37); «Може, й справді цей рік щастя людям принесе,— думав Роман.  Словник української мови в 11 томах