розорений
РОЗО́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розори́ти.
Я жорстоко ображений і розорений війною. .. Тому до самої смерті душа моя буде з тими, кого розорила й обездолила війна (О. Довженко);
– Я – Петросов, – може чули? Син нафтопромисловця .. Тепер батько розорений (О. Донченко);
// у знач. прикм.
Кутузов його [Наполеона] перехитрив і примусив відступати по розореній дорозі, на якій армію підстерігав голод (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)