розорений

РОЗО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розори́ти.

Кутузов його [Наполеона] перехитрив і примусив відступати по розореній дорозі, на якій армію підстерігав голод (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388);

— Я — Петросов,-може чули? Син нафтопромисловця.. Тепер батько розорений (Донч., II, 1956, 76).

Значення в інших словниках

1. розорений — розо́рений дієприкметник від: розори́ти  Орфографічний словник української мови
2. розорений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розорити. || розорено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розорений — РОЗО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розори́ти. Я жорстоко ображений і розорений війною. .. Тому до самої смерті душа моя буде з тими, кого розорила й обездолила війна (О. Довженко); – Я – Петросов, – може чули? Син нафтопромисловця ..  Словник української мови у 20 томах