1. Словник української мови у 20 томах

розорений

РОЗО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розори́ти.

Я жорстоко ображений і розорений війною. .. Тому до самої смерті душа моя буде з тими, кого розорила й обездолила війна (О. Довженко);

– Я – Петросов, – може чули? Син нафтопромисловця .. Тепер батько розорений (О. Донченко);

// у знач. прикм.

Кутузов його [Наполеона] перехитрив і примусив відступати по розореній дорозі, на якій армію підстерігав голод (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розорений — розо́рений дієприкметник від: розори́ти Орфографічний словник української мови
  2. розорений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розорити. || розорено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розорений — РОЗО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розори́ти. Кутузов його [Наполеона] перехитрив і примусив відступати по розореній дорозі, на якій армію підстерігав голод (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388); — Я — Петросов,-може чули? Син нафтопромисловця.. Тепер батько розорений (Донч., II, 1956, 76). Словник української мови в 11 томах