розорювати
РОЗО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., РОЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що.
Обробляти землю плугом, сохою; орати.
Сень на совість розорював .. поле (К. Гордієнко);
Сьогодні, лише розорюючи ґрунти, люди переміщують масу землі (з наук.-попул. літ.);
// Орючи необроблювані землі, вводити їх у господарський обіг.
Йшли ешелони на схід, на південь – молодь їхала розорювати цілинні землі, будувати нові заводи (Ю. Шовкопляс);
// Орючи, знищувати що-небудь.
Тисячі тракторів давно розорали межі і обніжки (І. Цюпа);
// Робити борозни плугом на поверхні ґрунту, на снігу.
Перед настанням весни сніг корисно розорювати через кожні 5 –8 метрів (з наук. літ.).
РОЗО́РЮВАТИ² див. розоря́ти.
Словник української мови (СУМ-20)