розохочувати
РОЗОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., кого, розм.
1. до чого і без дод. Викликати або посилювати у кого-небудь інтерес до чогось, бажання робити щось.
Живущий, цілющий вечір і його розохотив до гульні (І. Нечуй-Левицький);
Моя похвала розохотила його, і він .. пові показати “ще не те”! (В. Винниченко);
Це все той Вася розохотив його, зачепивши професіональну струнку (Ю. Яновський).
2. у чому і без дод., рідко. Послаблювати інтерес до чогось, викликати нехіть, небажання робити щось.
Не розохочувала Пасьчиха чоловіка в його замірах (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)