розпатланий
РОЗПА́ТЛАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розпа́тлати.
Волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2, 3.
У хату увійшла Уляна – розпатлана, бліда, тремтить уся (Панас Мирний);
На самій дорозі стояв розпатланий дядько (В. Винниченко);
На порозі з'явилася розпатлана Маріїна голова (П. Панч);
Пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)