розперезаний
РОЗПЕРЕ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розпереза́ти.
Куль соломи був розперезаний.
2. у знач. прикм. Який розперезався (у 1 знач.).
Лежить Карпо на лаві плазом .. Розхристаний, розперезаний, без чобіт – гидко глянути (М. Коцюбинський);
– Я бігав розперезаний попід верби та свистав, та галасував на все поле (В. Стефаник);
Коло стайні розхристані й розперезані хропуть на соломі хлопці (Д. Мордовець).
3. у знач. прикм., перен. Який розперезався (у 2 знач.).
Я сиділа і пожадливо усмоктувала в себе всі деталі, найдрібніші рисочки свойого [свого] розперезаного ворога (Я. Качура);
// Який виражає нестриманість, свавільність, нахабство.
Коли йде мова про ту стару культуру нашу – розперезану, розпутну, дику, неохайну, взагалі неорганізовану, то я проти такої культури (М. Івченко);
* Образно. В погоню .. йому заморгала .. блискавка і заревіли розперезаним, п'яним реготом громи (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)