розпивати
РОЗПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПИ́ТИ, зіп'ю́, зіп'є́ш; мин. ч. розпи́в, пила́, ло́; док., перев. що, розм.
1. що. Пити, випивати разом з ким-небудь (перев. спиртні напої).
Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім, мало не в спину, випровадив його (М. Стельмах);
// Випивати з ким-небудь з якоїсь нагоди певну кількість спиртного.
– У Семена – чудовий син, а в тебе- три дочки, одна краща за іншу, а якась же напевно і літами підійде, – баклагу розіп'ємо зараз і – точка (А. Головко);
– Нашу дружбу ми покропили в ресторані “Говерла”, розпивши пляшку білого “Столового” (М. Томчаній).
2. що і без дод. Проводити час у товаристві з кимсь за питтям чого-небудь.
Ввечері Христя удвох з Книшем уже розпивали чаї (Панас Мирний);
– Вам подати до ліжка? – спитала я .. – Ні, ми розіп'ємо за столом,- заперечив він. – Це дуже приємно: сидіти удвох за чаєм (О. Гуреїв).
(1) Розпива́ти / розпи́ти могори́ч – пити спиртні напої з якоїсь нагоди, перев. з приводу успішного завершення якоїсь справи.
До дідька заробітки! .. Що, смішно? Ну й смійтеся!.. Розпивайте могоричі, а з нього досить (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)