розплакуватися
РОЗПЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док.
1. Почати плакати.
Йому здавалося, що .. сидить знов на жолобі в стайні при своїх волах, яких очі звернені на нього, а вони самі спокійні жують – і він чує їх сильний, теплий віддих... Тоді розплакувався, мов дитина... (О. Кобилянська);
Охопило [Олену] почуття безпорадності, потреба захисту. Вона не витримала, розплакалася (Григорій Тютюнник).
2. перен., розм. Почати дуже скаржитися, намагаючись викликати співчуття, жалість.
[Горлов:] Базіка! Що він знає про війну громадянську .. А він розплакався (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)