розплющувати
РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., що.
Те саме, що розплі́скувати 2.
Вона .. розплющила кілька пар залізних щипців, не встигнувши вихопити їх з-під преса (Д. Ткач);
* Образно. – Вік в оцій кузні, – з дванадцяти років. Усю силу в ній на цьому ковадлі по шматочку виклав і молотом розплющив (А. Головко);
// перев. док., кого. Ударивши або придушивши, зім'яти, знищити.
За ним без голови Кісей, Як міх з пашнею, повалився, І Фар на теє ж нахопився, Розплющив і сього Еней (І. Котляревський);
– Люди кричали, попереджували, а він [Любчик] біля самого краю йшов. Чи посковзнувся, чи знепритомнів... – Майя замовкла, а потім додала: – Могло розплющити (А. Хижняк).
РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., що.
Розкривати (око, очі).
Розплющую очі – темно. Коло диліжанса якісь люди з ліхтарем (С. Васильченко);
Сержант ледве дихав, не приходячи до пам'яті, не розплющуючи очей (Іван Ле);
Вона [Зіна]широко розплющила очі, підняла брови й мовчки дивилась на мене (В. Винниченко);
Лось розплющив одно око, підняв ліниво голову вгору і прислухався (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)