розплющувати
РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Те саме, що розплі́скувати 2.
Вона.. розплющила кілька пар залізних щипців, не встигнувши вихопити їх з-під преса (Ткач, Крута хвиля, 1956, 182);
*Образно. — Вік в оцій кузні, — з дванадцяти років. Усю силу в ній на цьому ковадлі по шматочку виклав і молотом розплющив (Головко, II, 1957, 16);
// перев. док. Ударивши або придушивши, зім’яти, знищити.
За ним без голови Кісей, Як міх з пашнею, повалився, І Фар на теє ж нахопився, Розплющив і сього Еней (Котл., І, 1952, 256);
— Люди кричали, попереджували, а він [Любчик] біля самого краю йшов. Чи посковзнувся, чи знепритомнів… — Майя замовкла, а потім додала: — Могло розплющити (Хижняк, Невгамовна, 1961, 238).
РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех. Розкривати (око, очі).
Розплющую очі — темно. Коло диліжанса якісь люди з ліхтарем (Вас., І, 1959, 184);
Сержант ледве дихав, не приходячи до пам’яті, не розплющуючи очей (Ле, Право.., 1957, 172);
Лось розплющив одно око, підняв ліниво голову вгору і прислухався (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 50).
Словник української мови (СУМ-11)