розпорювати

РОЗПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., що.

1. Розрізаючи, витягаючи нитки, роз'єднувати по швах що-небудь зшите.

Непрохані гості [пристав і урядник] приглядаються до картин, розпорюють матрац, промацують подушки (М. Стельмах);

Вона вийшла з зали, вбігла в кабінет, розпорола підбійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу нитку й знов наділа (І. Нечуй-Левицький).

2. Розрізати, розривати чим-небудь гострим або ко́лючим.

Відомі випадки, коли кенгуру, відбиваючись од людини, розпорювали їй задніми лапами живіт (з наук.-попул. літ.);

Пасєков спритно розпоров ножем бляшанку консервів, розламав хліб (Л. Первомайський);

* Образно. Одразу ж праворуч, розпорюючи темряву, одна по одній злетіли дві сліпучо-ясраві ракети (А. Дімаров);

Нараз спалахнула блискавка. Вогненний меч розпоров хмари (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. розпорювати — розпо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпорювати — -юю, -юєш, недок., розпороти, -порю, -пореш, док., перех. 1》 Розрізаючи, витягаючи нитки, роз'єднувати по швах що-небудь зшите. 2》 Розрізати, розривати чим-небудь гострим або колючим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпорювати — РОЗРІ́ЗУВАТИ (РОЗРІЗА́ТИ) (ріжучи, розділяти на частини, шматки), ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), РОЗТИНА́ТИ, РОЗПО́РЮВАТИ, ПОРО́ТИ, РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ розм., РОЗБАТО́ВУВАТИ розм., РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗПИ́ЛЮВАТИ (пилкою); РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. розпорювати — Розпо́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розпорювати — РОЗПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. 1. Розрізаючи, витягаючи нитки, роз’єднувати по швах що-небудь зшите.  Словник української мови в 11 томах