розпотрошувати

РОЗПОТРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОТРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, що, рідко.

Очистити від нутрощів, потрухів;

// перен. Розбиваючи, розгромити, зруйнувати.

Завзятого троянці кшталту, .. всю рать розбили, Скалічили, розпотрошили І всіх в тісний загнали кут. (І. Котляревський);

Ми розпотрошим кодло ваше (В. Сосюра);

Було тільки люте бажання швидше розпотрошити цю гору стріляючої сталі (О. Гончар);

// що, перен. Розриваючи, знищити.

Він з звірячою ненавистю кинувся на книжку і розпотрошив її (Ірина Вільде);

Карначеві помічники розпотрошили горішній тюк, яким Іванов щодня послуговувався, бо там була його постіль (І. Багряний);

Ще на столі лежала [теща], а Степан матрац розпотрошив і грубку .. по цеглині розібрав (В. Дрозд).

Словник української мови (СУМ-20)