розприндитися

РОЗПРИ́НДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

1. Образитися, розсердитися на кого-небудь.

[Явдоха:] Та він такий. Часом і геть-то розприндиться (Панас Мирний);

[Марина:] Овва! – А ти чого розвередився та розприндився? Побоявся, що правда наверх вийде (І. Франко);

– Ні, не брала я твого медальйона. Потім враз розприндилась: – Потрібний мені твій медальйон! (П. Панч).

2. Повестися зарозуміло, гордовито.

Другі, задравши ніс, розприндившись ходили (Є. Гребінка);

Не пройшло й місяця, як у чоловіка повнісінький капшук золота і срібла. Як тут не розприндитись і не зачванитись? (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. розприндитися — розпри́ндитися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розприндитися — див. вередувати; сердитися  Словник синонімів Вусика
3. розприндитися — -джуся, -дишся, док., розм. 1》 Образитися, розсердитися на кого-небудь. 2》 Повестися зарозуміло, гордовито.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розприндитися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
5. розприндитися — РОЗПРИ́НДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. 1. Образитися, розсердитися на кого-небудь. [Явдоха:] Та він такий. Часом і геть-то розприндиться (Мирний, V, 1955, 155); [Марина:] Овва! — А ти чого розвередився та розприндився?...  Словник української мови в 11 томах