розпростирання
РОЗПРОСТИРА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. розпростира́ти і розпростира́тися.
Розміщення світу, його розпростирання переді мною залежить від мого вичасовування його з Ніщо. І тоді можна говорити, що мовлення, яке виговорює цей світ є “вчасовуючим розпростиранням” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)