розпука

РОЗПУ́КА, и, ж.

Безнадія, відчай.

Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський);

Часто, знесилена муками безпомічної розпуки, .. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (М. Коцюбинський);

Щоб покрити брак, потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий рік. Це межувало вже з розпукою (В. Козаченко);

// Душевний біль, страждання.

Він усе зрозумів, і розпука залляла його серце (М. Коцюбинський);

Часом від розпуки Стигне слово молоде (П. Грабовський);

Видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький);

* Образно. І похилила в розпуці свою голову, моя мила Слобожанщина, щоб слухати свою зажурну осінь (М. Хвильовий).

Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу) див. дово́дити;

Хвили́на (день, час) розпу́ки див. хвили́на.

◇ Крик (зойк, плач і т. ін.) розпу́ки див. крик¹;

(1) Се́рце рве́ться від розпу́ки (д) див. душа́.

Значення в інших словниках

1. розпука — Розпу́ка: — безнадія, відчай, розпач [52]  Словник з творів Івана Франка
2. розпука — (незвичайно трагічний моральний стан} безнадія, відчай.  Словник синонімів Полюги
3. розпука — розпу́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. розпука — див. РОЗПАЧ.  Словник синонімів Караванського
5. розпука — див. сум  Словник синонімів Вусика
6. розпука — -и, ж. Безнадія, відчай. || Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. розпука — розпу́ка розпач (ст): Батьків вивезли, а діти 14 і 7 років дивилися за ними на станції, за товаровим вагоном, в якому були їх батьки. Діти були в розпуці, залишені самі без їди і пристановища, без помешкання, яке забрали політруки (Коць)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. розпука — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ.  Фразеологічний словник української мови
9. розпука — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах.  Словник синонімів української мови
10. розпука — Розпу́ка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (Граб., І, 1959, 190); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки,.. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах