розпука
РОЗПУ́КА, и, ж.
Безнадія, відчай.
Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський);
Часто, знесилена муками безпомічної розпуки, .. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (М. Коцюбинський);
Щоб покрити брак, потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий рік. Це межувало вже з розпукою (В. Козаченко);
// Душевний біль, страждання.
Він усе зрозумів, і розпука залляла його серце (М. Коцюбинський);
Часом від розпуки Стигне слово молоде (П. Грабовський);
Видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький);
* Образно. І похилила в розпуці свою голову, моя мила Слобожанщина, щоб слухати свою зажурну осінь (М. Хвильовий).
Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу) див. дово́дити;
Хвили́на (день, час) розпу́ки див. хвили́на.
◇ Крик (зойк, плач і т. ін.) розпу́ки див. крик¹;
(1) Се́рце рве́ться від розпу́ки (д) див. душа́.
Значення в інших словниках
- розпука — Розпу́ка: — безнадія, відчай, розпач [52] Словник з творів Івана Франка
- розпука — (незвичайно трагічний моральний стан} безнадія, відчай. Словник синонімів Полюги
- розпука — розпу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розпука — див. РОЗПАЧ. Словник синонімів Караванського
- розпука — див. сум Словник синонімів Вусика
- розпука — -и, ж. Безнадія, відчай. || Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпука — розпу́ка розпач (ст): Батьків вивезли, а діти 14 і 7 років дивилися за ними на станції, за товаровим вагоном, в якому були їх батьки. Діти були в розпуці, залишені самі без їди і пристановища, без помешкання, яке забрали політруки (Коць) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розпука — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Фразеологічний словник української мови
- розпука — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. Словник синонімів української мови
- розпука — Розпу́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (Граб., І, 1959, 190); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки,.. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (Коцюб. Словник української мови в 11 томах