розпука

Значення в інших словниках

1. розпука — Розпу́ка: — безнадія, відчай, розпач [52] Словник з творів Івана Франка
2. розпука — розпу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. розпука — див. РОЗПАЧ. Словник синонімів Караванського
4. розпука — див. сум Словник синонімів Вусика
5. розпука — -и, ж. Безнадія, відчай. || Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки, .. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (М. Словник української мови у 20 томах
7. розпука — розпу́ка розпач (ст): Батьків вивезли, а діти 14 і 7 років дивилися за ними на станції, за товаровим вагоном, в якому були їх батьки. Діти були в розпуці, залишені самі без їди і пристановища, без помешкання, яке забрали політруки (Коць) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. розпука — душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Фразеологічний словник української мови
9. розпука — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. Словник синонімів української мови
10. розпука — Розпу́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (Граб., І, 1959, 190); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки,.. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (Коцюб. Словник української мови в 11 томах