розпуста

Значення в інших словниках

1. розпуста — розпу́ста іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. розпуста — Блудство, блуд, розпутство, розпусність, гріховодство, Содома й Гоморра; розпуст. Словник синонімів Караванського
3. розпуста — Блуд, блудливість, блудні, розпутність, розпутство Фразеологічні синоніми: будинок розпусти; кубло розпусти; притулок розпусти Словник синонімів Вусика
4. розпуста — -и, ж. 1》 Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. Будинок розпусти — те саме, що Дім розпусти (див. дім). Дім розпусти — див. дім. Кубло розпусти — місце, де панує розпуста. 2》 Зневажання певних правил, законів. || Непокірність, неслухняність. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розпуста — РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. – Та ж ви не повія яка, .. адже вам не пусте в голові, не розпуста (М. Коцюбинський); – Що ваша душа? Торба, в яку ви збирали гроші, а замість них плодили старців і розпусту. Словник української мови у 20 томах
6. розпуста — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови
7. розпуста — Розпу́ста, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розпуста — РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. — Та ж ви не повія яка,.. адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45); Головне для слуг Ватікану — не віра, а гроші, лакомство, розпуста (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах