1. Словник української мови в 11 томах

розпуста

РОЗПУ́СТА, и, ж.

1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя.

— Та ж ви не повія яка,.. адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45);

Головне для слуг Ватікану — не віра, а гроші, лакомство, розпуста (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 151);

— Що ваша душа? Торба, в яку ви збирали гроші, а замість них плодили старців і розпусту. Оце і все, що ви зробили на землі… (Стельмах, І, 1962, 421).

Буди́нок розпу́сти — те саме, що Дім розпу́сти ( див. дім); Дім розпу́сти див. дім;

Кубло́ розпу́сти — місце, де панує розпуста.

Стародавні римські лазні.. втратили своє гігієнічне значення, перетворившись на кубла розпусти і розсадника венеричних хвороб (Шк. гігієна, 1954, 13);

Приту́лок розпу́сти — те саме, що Дім розпу́сти ( див. дім).

Невже Кайтмаза ладиться завести Шафіге до притулку розпусти? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 263).

2. Зневажання певних правил, законів.

— Ой господи, яка розпуста. Яка попсованість! То це вже для їх нема й посту? — аж крикнула баба Зінька (Н.-Лев., VI, 1966, 361);

// Непокірність, неслухняність.

— Чорт його знає, що сталось з народом, — жалівся [Підпара] жінці. — Перше, що скажеш, всяк тебе слуха, а тепер хоч мовчи… така розпуста (Коцюб., II, 1955, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуста — (аморальний спосіб життя) розпущеність, блудство. Словник синонімів Полюги
  2. розпуста — розпу́ста іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. розпуста — Блудство, блуд, розпутство, розпусність, гріховодство, Содома й Гоморра; розпуст. Словник синонімів Караванського
  4. розпуста — Блуд, блудливість, блудні, розпутність, розпутство Фразеологічні синоніми: будинок розпусти; кубло розпусти; притулок розпусти Словник синонімів Вусика
  5. розпуста — -и, ж. 1》 Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. Будинок розпусти — те саме, що Дім розпусти (див. дім). Дім розпусти — див. дім. Кубло розпусти — місце, де панує розпуста. 2》 Зневажання певних правил, законів. || Непокірність, неслухняність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розпуста — РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. – Та ж ви не повія яка, .. адже вам не пусте в голові, не розпуста (М. Коцюбинський); – Що ваша душа? Торба, в яку ви збирали гроші, а замість них плодили старців і розпусту. Словник української мови у 20 томах
  7. розпуста — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови
  8. розпуста — Розпу́ста, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)