1. Словник української мови в 11 томах

розпуст

РО́ЗПУСТ, у, ч., рідко. Те саме, що розпу́ста.

— Ні, доню, не йди, бо там наймають у строк, — раяла Горпина, — а в строку дівчата до розпусту всякого доходять (Л. Янов., І, 1959, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуст — ро́зпуст іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розпуст — -у, ч., рідко. Те саме, що розпуста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпуст — РО́ЗПУСТ, у, ч., рідко. Те саме, що розпу́ста. – Ні, доню, не йди, бо там наймають у строк, – раяла Горпина, – а в строку дівчата до розпусту всякого доходять (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
  4. розпуст — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). Словник синонімів української мови