1. Словник синонімів української мови

розпуста

РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). — Тисячу разів гірша розпуста є між багачами, між панами, але ми не бачимо її, вона прикрита шовками, заслонена завісами (Мирослав Ірчан); Заробітків нема, а грошики пропили, чорт-ма, от вони, нічого робить, і схиляються на усяке самовольне розпутство (О. Стороженко); Якщо для одних секс став своєрідним спортом, то інші бачать у статевій розпущеності форму протесту проти суспільного регресу (з журналу); — Ні, доню, не йди, бо там наймають у строк, — раяла Горпина, — а в строку дівчата до розпусту всякого доходять (Л. Яновська); Хоч і бачив Чіпка таке безпутство — часом робилося йому противне таке життя й таке товариство — та заллє очі — мовчить (Панас Мирний); Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); — Хто там повірить, що там склалось, рідний батько тебе за блуд вижене з хижі (С. Скляренко); Вони зробили гріх, блудство (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуста — (аморальний спосіб життя) розпущеність, блудство. Словник синонімів Полюги
  2. розпуста — розпу́ста іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. розпуста — Блудство, блуд, розпутство, розпусність, гріховодство, Содома й Гоморра; розпуст. Словник синонімів Караванського
  4. розпуста — Блуд, блудливість, блудні, розпутність, розпутство Фразеологічні синоніми: будинок розпусти; кубло розпусти; притулок розпусти Словник синонімів Вусика
  5. розпуста — -и, ж. 1》 Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. Будинок розпусти — те саме, що Дім розпусти (див. дім). Дім розпусти — див. дім. Кубло розпусти — місце, де панує розпуста. 2》 Зневажання певних правил, законів. || Непокірність, неслухняність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розпуста — РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. – Та ж ви не повія яка, .. адже вам не пусте в голові, не розпуста (М. Коцюбинський); – Що ваша душа? Торба, в яку ви збирали гроші, а замість них плодили старців і розпусту. Словник української мови у 20 томах
  7. розпуста — Розпу́ста, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розпуста — РОЗПУ́СТА, и, ж. 1. Аморальний, розпусний (у 1 знач.) спосіб життя. — Та ж ви не повія яка,.. адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45); Головне для слуг Ватікану — не віра, а гроші, лакомство, розпуста (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах