розпустити

ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм., РОЗТО́ЧУВАТИ розм., РОЗСИПА́ТИ розм., РОЗТРУ́ШУВАТИ розм., РОЗПУСКА́ТИ розм., СПУСКА́ТИ розм., МОТА́ТИ фам., ПРОМО́ТУВАТИ фам., ПРОСВИ́СТУВАТИ фам., ПРОЦИ́НДРЮВАТИ фам., ЦИ́НДРИТИ фам.; ВИТРАЧА́ТИСЯ, РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ розм. (без додатка — витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ПРОПИВА́ТИ (п'ючи); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (гуляючи) розм.; УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ) розм., ЗБАВЛЯ́ТИ розм. (час, життя, сили тощо); РОЗМІ́НЮВАТИ (сили, талант і т. ін.); ГА́ЯТИ, ПРОГА́ЮВАТИ, ВТРАЧА́ТИ (УТРАЧА́ТИ), ПРОБАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ВАКУВА́ТИ діал. (про час), ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм. — Док.: ви́тратити, розтра́тити, змарнува́ти, промарнува́ти, промарнотра́тити, перевести́, згайнува́ти, прогайнува́ти, згуби́ти, ви́кинути, розтри́нькати, розточи́ти, розси́пати, розтруси́ти, розпусти́ти, спусти́ти, промайнува́ти розм. проманта́чити розм. промота́ти, просвиста́ти, проци́ндрити, розти́кати розм. прохви́ськати фам. ви́тратитися, розтра́титися, пропи́ти, прогуля́ти, уби́ти (вби́ти), зба́вити, розміня́ти, зга́яти, прога́яти, втра́тити (утра́тити), проба́вити, вга́яти (уга́яти). (Батура:) У Вас величезна енергія, а ви її марно витрачаєте (О. Корнійчук); — Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ'яненко); По колоні передали наказ водіям заглушити мотори, аби задарма не переводить пальне (С. Голованівський); — Ти мені глини не гайнуй, — Діло ж роблю! — весело огризнувся Мамай (О. Ільченко); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко); Водій Цюпа ..не губив часу даремно (Ю. Яновський); — То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); А той (пан) розтринькав усе і вмер (Б. Грінченко); (Петро:) Тільки тринькатиме (панночка) добро, зароблене моїми руками (Панас Мирний); Пив (Терпило), гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (І. Котляревський); Розсипала я на його (суд) чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький); Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький); Він гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (І. Франко); А вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (В. Самійленко); (2-й підпанок:) Чваниться (пан) тим, що жінчине добро мотає! (М. Кропивницький); Як толк, то, не маючи, придбає, а дурний, і маючи, промотає (прислів'я); Він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки просвистали в ХVІІІ столітті, мав титул фон-Ціллергут (переклад С. Масляка); — О, цей (Полікарп) не розхвиськає добра, не проп'є, не прогуляє. Жодної зайвої копійки не проциндрить, — казали про нього (В. Большак); Я їх (гроші) не циндрю, бо думаю одружиться (Т. Шевченко); — Оце я так витратився на клуню та на хату, що Вже не маю ні шага грошей (І. Нечуй-Левицький); — Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась? (М. Томчаній); "Чи не прогайнували та не пропили часом оті дрібні українські дідичі своїх маєтностів та ґрунтів?" — майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл.. Захотілося Тому.. одному убити свій вік (І. Драч); Не одну сотню літ збавили (алхіміки) ось тут, намагаючись перетворити бодай одне зернятко міді або свинцю на найменшу дрібку щирого золота (О. Ільченко); Ми.. не розмінювали свої сили на поточні дрібниці (з журналу); Хлопці, ви часу не гайте... сватів засилайте (Л. Забашта); (Принцеса (до хлопця):) Ходім! Пора! Ти марне час прогаяв, дивись, товариші вперед пішли (Леся Українка); Кримський не втрачав жодної хвилини часу (І. Ле); Прийду було її (панночку) вбирати.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітаю та заплітаю, — знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Марко Вовчок); — Раз постарається (чоловік), потім занедбає, забуде, як і що йому чинити, час угає дорогий, нагоду добру втеряє (Ганна Барвінок).

ВІДПУСКА́ТИ (давати кому-небудь дозвіл відлучитися, піти звідкись, від когось, з роботи і т. ін.), ПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ (звільняти від занять на канікули, вакації). — Док.: відпусти́ти, пусти́ти, розпусти́ти. (Прісцілла:) Кай Летіцій не любить рано відпускать гостей (Леся Українка); Був (Хведір) дуже строгий, .. до роботи приневолював, пізно додому одпускав (Грицько Григоренко); Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Т. Шевченко); Мовби на крилах полетів Антосьо додому, як розпустили вже на вакації (А. Свидницький).

ЛІКВІДУВА́ТИ (припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, закладу, підприємства, дію угоди тощо), ЗНИ́ЩУВАТИ, СКАСО́ВУВАТИ, КАСУВА́ТИ рідко; РОЗПУСКА́ТИ (про організацію, установу, виборний орган і т. ін.). — Док.: ліквідува́ти, зни́щити, скасува́ти, розпусти́ти, погаси́ти. Зайняли і районний центр Есмань.., ліквідували німецьку владу (А. Шиян); Комуністи за те, щоб знищити цей проклятий суспільний лад (Ірина Вільде); 18 вересня 1651 р. Хмельницький і польське командування підписали Білоцерківську угоду, яка скасовувала Зборовський трактат (з наукової літератури); — Товаришу гвардії лейтенант, — наполягає на своєму Денис, — ви ж не можете через мою голову касувати мої накази (О. Гончар); Комісар підвівся від грубки..: — Фронтів ще не розпускаємо (О. Гончар); Війні шабаш! Погасили (царські війська) в сусіда.. пожежу, — тепер і самим безпечніше (Панас Мирний).

ПОШИ́РЮВАТИ (про новини, відомості, поголоски тощо — робити приступним, відомим для багатьох), ШИ́РИТИ, РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ перев. книжн., ГОЛОСИ́ТИ діал.; РОЗПУСКА́ТИ, ПЕРЕНО́СИТИ, РОЗНО́СИТИ розм. (перев. чутки, плітки); ПРОПАГУВА́ТИ, ПРОПОВІ́ДУВАТИ, ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ), ПОПУЛЯРИЗУВА́ТИ (глибоко, детально роз'яснювати якісь ідеї, погляди, знання). — Док.: поши́рити, розповсю́дити, розсі́яти, розголоси́ти, розпусти́ти, перенести́, рознести́. Слинько придивлявся до Каргата так, наче то була зовсім не та людина, про яку він стільки знав і чию думку він усі ці дні поширював по заводу (Ю. Шовкопляс); Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них (П. Колесник); Тося і її друзі розповсюджували листівки, надруковані на склографі, на машинці, написані від руки (Ю. Мартич); Буде він малювати портрети, а відтак... будуть у дальшій приязні і під плащем штуки та науки розсівати соціалізм (О. Кобилянська); В цих полях не раз ходив Синиця, Сіяв слово правди для удачі... І здалося: то не шум пшениці — То слова його шумлять гарячі (Я. Шпорта); Рутенців плем'я перед ним (князем) Хилило чола покірно І голосило на весь світ Його славу безмірно (І. Франко); Урядник.. говорив похмуро до селян: — Це тільки внутрішні вороги.. сіють крамолу отаку: розпускають чутки, афішки розкидають (А. Головко); Од того часу, як були побиті козаки, й народ знов опинився в неволі в панів, його кобза не вгамувалась: переносила невольницькі думи од міста до міста, з ярмарку на ярмарок (І. Нечуй-Левицький); Десь ізнадвору, з вулиці, долинали голоси баглайчат, що всій Зачіплянці розносили свою радісну новину: — Лист від тата! (О. Гончар); Ідею, гасло можна і треба пропагувати (В. Еллан); Його дуже вразила темнота того товариства, серед якого він хотів проповідувать свої ідеї (І. Нечуй-Левицький); Ніяк не могла (Раїса) уявити собі, що той.. семінарист, який, сюсюкаючи, провадив їй ідеї Фейєрбаха, носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); Пропагандою свого твору.. Савка був заполонений цілковито й популяризував книжку з неабиякою турботливістю (Т. Масенко). — Пор. 1. пропагува́ти.

ПОШИ́РЮВАТИ (бути джерелом або носієм звуку, запаху, що розходиться у просторі), ШИ́РИТИ, РОЗНО́СИТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ, РОЗТО́ЧУВАТИ (запах); ПРОКО́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ (звук). — Док.: поши́рити, рознести́, розстели́ти, розпусти́ти, розсі́яти, розточи́ти, прокоти́ти, розкоти́ти. Топала (друкарка) каблучками по коридору, поширюючи після себе приємний запах гострих духів (Григорій Тютюнник); Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко); Вітер без гуку пролітав над селом, ні шуму лісового, ні співів пташиних він не розносив, тихо було (Леся Українка); Степан Васильович тихенько-тихенько розстеляє пісню над пшеницями (М. Стельмах); В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (О. Гончар); Полонина оживала: видзвонювала пташиним співом, трембітала, розсівала високі звуки флояри й сопілки (Я. Стецюк); Дзень-дзелень-дзень... Сіють дзвіночки прозорі, а за прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Розпалив (кухар) огонь і заходився пекти птицю; вона вже майже спеклась і розточувала навкруги приємний аромат (переклад М. Лукаша); Грають сурми, Барабан бідовий Лунко прокочує Дріб з далини (Л. Первомайський); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (О. Донченко).

ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док.: посла́бити, осла́бити, розсла́бити, попусти́ти, відпусти́ти, розпусти́ти, припусти́ти, розшморгну́ти. Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу (З. Тулуб); Він не ослаблював обіймів і продовжував бубоніти їй на вухо таке, від чого йшла обертом голова і робилося млосно (В. Речмедін); Чорні, красиві очі Кутайсова лагідно глянули на канонірів, що поралися біля гармат, ослабляли в дулах заряди, чистили затравки (П. Кочура); Дівчина міряє очима відстань, прикидає щось у думках. Потім торкає огира острогами і попускає повід (Д. Міщенко); Матроси люто кидаються відпускати фок-стаксель (О. Довженко); Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (І. Багмут); Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Н. Рибак); Катерина розшморгнула зав'язку (М. Стельмах).

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.: розв'яза́ти, розшморгну́ти, розсупо́нити, розшнурува́ти, розпусти́ти. Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич); Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку (М. Стельмах); Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник); — Ти знову розпустила корсет? (Л. Яновська).

РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). — Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти (розви́нути), розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти (розката́ти), розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги — і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв'язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); — А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).

РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ розм., РОЗТЛІВА́ТИ розм. — Док.: розпусти́ти, розбе́стити, розкла́сти, зіпсува́ти, розпаску́дити, непутити розм. розтли́ти. — Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! (Марко Вовчок); — До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); — Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (І. Ле); — Розпестила її доярка Ївга, — докірливо зітхає Леонтій. — Геть розпаскудила (І. Волошин); Багато нашого брата горілка непутить (Словник Б. Грінченка).

II. ТОПИ́ТИ (нагріваючи, робити м'яким, рідким; добувати таким способом); РОЗТО́ПЛЮВАТИ (РОЗТОПЛЯ́ТИ), РОЗПУСКА́ТИ розм. (нагріваючи, робити рідким); ВИТО́ПЛЮВАТИ (видобувати таким способом); ПЛА́ВИТИ, РОЗПЛАВЛЯ́ТИ (РОЗПЛА́ВЛЮВАТИ) (метал, скло тощо). — Док.: розтопи́ти, розпусти́ти, ви́топити, розпла́вити. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (М. Томчаній); Розтоплював сніги теплий вітер з Балкан (С. Скляренко); Весна 1932 року рано розпустила сніги (І. Ле); Проминули (мандрівники) салотопний завод, де витоплюють дельфінячий жир (М. Трублаїні); — А мій тато плавить у печі сталь! (О. Донченко); Крутоярові вдасться швидше розплавити шихту, коли під час завалки піч не прохолоне (В. Собко). — Пор. II. виплавля́ти.