розпорядок

Значення в інших словниках

1. розпорядок — розпоря́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. розпорядок — Порядок, режим; (писані правила) правильник; Р. наказ, розпорядження. Словник синонімів Караванського
3. розпорядок — -дку, ч. 1》 Заздалегідь встановлені порядок, послідовність у чому-небудь. || Сукупність правил, якими регулюється що-небудь. Правила внутрішнього розпорядку — певні норми поведінки, дисципліни, обов'язкові для всіх де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпорядок — див. розпорядження, (часу) розклад, див. графік Словник чужослів Павло Штепа
5. розпорядок — РОЗПОРЯ́ДОК, дку, ч. 1. Заздалегідь встановлені порядок, послідовність у чому-небудь. Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком... (О. Словник української мови у 20 томах
6. розпорядок — ПОРЯ́ДОК (певним чином зумовлене розташування, розміщення когось, чогось, послідовність чого-небудь), ЛАД, СИСТЕМАТИ́ЧНІСТЬ, СИСТЕ́МА, ПО́БИТ розм.; РОЗПОРЯ́ДОК (перев. послідовність чогось); ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше (встановлений перев. Словник синонімів української мови
7. розпорядок — Розпоря́док, -ку; -ря́дки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розпорядок — РОЗПОРЯ́ДОК, дку, ч. 1. Заздалегідь встановлені порядок, послідовність у чому-небудь. Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком… (Гончар, Тронка, 1963, 64)... Словник української мови в 11 томах