розпорядок

РОЗПОРЯ́ДОК, дку, ч.

1. Заздалегідь встановлені порядок, послідовність у чому-небудь.

Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком... (О. Гончар);

Христя вирішила нізащо в світі не відступати від залізного розпорядку, гості чи не гості, а уроки мусять бути зроблені (В. Собко);

Докорінні зміни сталися в розпорядку праці, техніці безпеки, що зумовило зменшення професійних захворювань і травматизму (з наук. літ.);

// Сукупність правил, якими регулюється що-небудь.

Розпорядки громадські вільні, такі, де б усякому добре жилось, – он чого тепер життя просе [просить] (Панас Мирний);

– На мир Божий і на розпорядки не так я дивився (М. Коцюбинський).

2. рідко. Наказ, розпорядження.

З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся .. з його розпорядків (Панас Мирний);

Мартіан .. дає Мімові на мигах розпорядок, щоб подав гостям вечерю (Леся Українка);

// Вміння розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь, давати лад у чомусь.

Жінка його Марина Карповна принесла до його худоби .. ще й добрий жіночий розпорядок (Панас Мирний).

Пра́вила вну́трішнього розпоря́дку див. пра́вило;

(1) Розпоря́док [робо́чого] дня – послідовність виконання чого-небудь протягом дня.

Хлопці .. вивчають розпорядок дня кінної сотні полуботківців (А. Головко);

Домагатися від підлеглих високої трудової дисципліни і дотримання розпорядку робочого дня (з навч. літ.).