розпука

душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький). 2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його (художника) рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншого рвалась юна душа (І. Цюпа). 3. з кого. Хто-небудь помирає. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти і умирає, щоб цвісти. Закаменіла на каменистому ґрунті і прислухається з жахом, як росте, стигне і рветься з неї душа (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розпука — Розпу́ка: — безнадія, відчай, розпач [52] Словник з творів Івана Франка
розпука — (незвичайно трагічний моральний стан} безнадія, відчай. Словник синонімів Полюги
розпука — розпу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
розпука — див. РОЗПАЧ. Словник синонімів Караванського
розпука — див. сум Словник синонімів Вусика
розпука — -и, ж. Безнадія, відчай. || Душевний біль, страждання. Впадати в розпуку. Великий тлумачний словник сучасної мови
розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (П. Грабовський); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки, .. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (М. Словник української мови у 20 томах
розпука — розпу́ка розпач (ст): Батьків вивезли, а діти 14 і 7 років дивилися за ними на станції, за товаровим вагоном, в якому були їх батьки. Діти були в розпуці, залишені самі без їди і пристановища, без помешкання, яке забрали політруки (Коць) Лексикон львівський: поважно і на жарт
розпука — БЕЗНАДІ́Я (відсутність сподівань на краще), БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, БЕЗПРОСВІ́ТОК підсил. рідко; БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНІСТЬ, БЕЗВИГЛЯ́ДНІСТЬ зах. Словник синонімів української мови
розпука — Розпу́ка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розпука — РОЗПУ́КА, и, ж. Безнадія, відчай. Млу глуху Розпуки, смутку та зневіри Я здибав тільки на шляху (Граб., І, 1959, 190); Часто, знесилена муками безпомічної розпуки,.. німіла Параскіца десь у кутку на лаві (Коцюб. Словник української мови в 11 томах