розпрощатися
проща́тися / розпроща́тися (попроща́тися) з життя́м (з (бі́лим) сві́том). Умирати, гинути. І не думайте втікати: кругом драгуни! — Хто не вийде — прощайся з життям! — По списках будуть викликати! (М. Стельмах); То була стріла в слину гадячу обмочена.. І запекло Івана під серцем, і чує він, що з світом прощається (Легенди..); Скрипаленчиха вже давно б із життям розпрощалась, коли б не трималася поки що душа в тілі надією на побачення з сином (Ю. Збанацький); Всіх барон від того часу вільними зробив, На розп’ятті в тім поклявся Та й зо світом розпрощався (П. Грабовський).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпрощатися — розпроща́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпрощатися — [розпрошчатиес'а і роспрошчатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- розпрощатися — -аюся, -аєшся, док. Попрощатися перед розставанням. || перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь. Розпрощатися зі світом (життям) — умерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпрощатися — РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким. Попрощатися перед розставанням. Мелашка .. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (І. Словник української мови у 20 томах
- розпрощатися — Розпроща́тися, -ща́юся, -ща́єшся з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпрощатися — РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Попрощатися перед розставанням. Мелашка.. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах