1. Словник української мови у 20 томах

розпрощатися

РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким.

Попрощатися перед розставанням.

Мелашка .. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (І. Нечуй-Левицький);

І як не рвався малий Гордійко, не вкрадався побігти розпрощатись з Галинкою, не пощастило йому (Є. Кротевич);

// з чим, перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь.

Тепер уже, звичайно, доведеться надовго розпрощатися з мрією про Москву (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпрощатися — розпроща́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпрощатися — [розпрошчатиес'а і роспрошчатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. розпрощатися — -аюся, -аєшся, док. Попрощатися перед розставанням. || перен. Надовго або назавжди відмовитися від чого-небудь. Розпрощатися зі світом (життям) — умерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпрощатися — проща́тися / розпроща́тися (попроща́тися) з життя́м (з (бі́лим) сві́том). Умирати, гинути. І не думайте втікати: кругом драгуни! — Хто не вийде — прощайся з життям! — По списках будуть викликати! (М. Стельмах); То була стріла в слину гадячу обмочена.. Фразеологічний словник української мови
  5. розпрощатися — Розпроща́тися, -ща́юся, -ща́єшся з ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпрощатися — РОЗПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Попрощатися перед розставанням. Мелашка.. побачилась з сусідами, наговорилась і вже смерком розпрощалась з ріднею (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах