розпукати

РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм.

Те саме, що розпука́тися 1.

Подивлюся на калину, Вона розпукає! (С. Руданський);

В садочках стало краще – Верба розпукає, Вже набрунились черешні (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. розпукати — розпука́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розпукати — -ає і розпукувати, -ує, недок., розпукнути, -не, док., розм. Те саме, що розпукатися 1). Серце розпукає — з'являється великий душевний біль, гнітить страждання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпукати — РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини — розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт — розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ (РОЗПУ́КУВАТИСЯ) розм., РОЗПУКА́ТИ (РОЗПУ́КУВАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. розпукати — РОЗПУКА́ТИ, а́є і РОЗПУ́КУВАТИ, ує, недок., РОЗПУ́КНУТИ, не, док., розм. Те саме, що розпука́тися 1. Подивлюся на калину, Вона розпукає! (Рудан., Вибр., 1949, 42); В садочках стало краще — Верба розпукає, Вже набрунились черешні (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах